Європейський Союз зробив крок, який на папері виглядає технічним, але політично має значно ширший масштаб. Брюссель продовжив персональні санкції проти більш ніж 3000 російських фізичних та юридичних осіб ще на три роки - до вересня 2029-го. Але водночас із санкційного списку вибули, зокрема, два найбільш відомі російські мільярдери Алішер Усманов і Михайло Фрідман.
Формально це не означає демонтажу європейських санкцій проти Росії. Секторальні обмеження залишаються чинними. Але в політичному сенсі Брюссель створив прецедент: навіть у розпал російської війни проти України персональні санкції можуть бути зняті з конкретних представників російської еліти.
І саме це є головним питанням для Києва. "Ми вважаємо дуже дивним рішення ЄС не продовжувати санкції проти Алішера Усманова та Михайла Фрідмана. Ми не бачимо змін обставин, які могли б це виправдати. Росія продовжує війну, а їхні зв'язки з Кремлем, які були серед підстав для санкцій, нікуди не зникли" , - наголосив Уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк, передає Інтерфакс-Україна.
Адже санкції - це не просто список прізвищ і заблокованих рахунків, а один із небагатьох інструментів, за допомогою якого Захід демонструє Росії, що агресія має ціну. Якщо з цього інструмента починають робити винятки, Москва отримує можливість трактувати їх як сигнал: санкційний режим не є незворотним.
Між тим, за даними Reuters, за виключення Усманова та Фрідмана виступали окремі європейські столиці. Серед мотивів називалися національні інтереси, юридичні аргументи та двосторонні відносини. Зокрема, Франція і Словаччина підтримували виключення Усманова, а щодо Фрідмана важливу роль відіграла позиція Люксембургу, де він оскаржував санкції в суді. "Ердоган, президент Туреччини, навіть писав листа Фіцо із проханням, щоб Словаччина також повпливала на рішення ЄС з виведення Усманова з-під санкцій" , - уточнює головний редактор TransCaspian Олександр Буряченко, у коментарі Еспресо.
Й окремий сюжет- Азербайджан. За даними Reuters, Баку тиснув на Париж у питанні Усмановачерез задля звільнення двох французьких громадян, яких утримували у в’язницях Азербайджану.
Однак офіційного підтвердження того, що саме це стало причиною рішення ЄС, немає. Тому тут важливо відділяти дипломатичні повідомлення від встановлених фактів.
Для України ж ця історія показова з іншої причини. Вона демонструє, наскільки різними можуть бути інтереси держав, котрі формально перебувають в одному санкційному таборі.
Що мається на увазі? Для Франції важливими можуть бути власні дипломатичні та безпекові питання. Для Люксембургу - юридичні ризики. Для інших держав - економічні чи двосторонні інтереси.
Але для України головним залишається одне: санкції були запроваджені через російську агресію, а не через внутрішньоєвропейські суперечки. Саме тому кожне виключення з такого списку має для Києва значення, значно більше за долю конкретного мільярдера.Важливі не прізвища?
Чому ця тема нині така важлива? Якщо переговорний процес навколо завершення війни справді активізується, санкції неминуче ставатимуть частиною майбутнього торгу. Росія зацікавлена в тому, аби показати: Захід уже готовий відступати від обмежень, а отже, їхнє подальше послаблення можна закріпити як складову потенційної угоди.
І тут Москва отримує додаткову карту, про які так любить принагідно нагадувати президент США Дональд Трамп.
Кремль може використовувати повернення окремих бізнесменів до європейського правового та фінансового простору як приклад того, що санкційна політика поступово змінюється. Навіть якщо це не відповідає реальному масштабу змін, політичний ефект такого аргументу для російської дипломатії очевидний.
ЄС дійсно створив ризикований прецедент, скасувавши санкції проти Усманова та Фрідмана, але він може повернути довіру, запровадивши санкції проти двох інших мільярдерів, яких досі не було внесено до списку, заявив 24 вересня Власюк у коментарі Politico. "Володимир Лісін та Володимир Потанін контролюють великі компанії в сталеливарній та нікелевій промисловості, які вигідні для воєнної економіки Росії. Їх включення до наступної серії індивідуальних санкцій фактично відріже їхні підприємства - НЛМК та Норникель - від торгівлі в ЄС" , - цитує пояснення Власюка УНН.
Водночас було бинеправильно говорити, що ЄС почав згортати санкції проти Росії загалом. Секторальні економічні санкції залишаються. Вони охоплюють фінанси, торгівлю, енергетику, технології та інші сфери й були продовжені окремим рішенням ЄС до 31 липня 2027 року.
Є й інший важливий момент, що працює на користь стабільності санкційного режиму, персональні санкції тепер продовжені на три роки, а не на звичні шість місяців. Це означає, що Брюсселю не доведеться двічі на рік повертатися до питання продовження всього списку і щоразу проходити через процедуру одностайного голосування. "Перемога також важлива в тому, що 36 місяців, три роки, тепер вже не буде баталії. Санкційні списки не будуть відніматися, а можуть лише додаватися" , - сподівається журналіст-міжнародник, редактор "Радіо Свобода" Ростислав Хотин.
Але водночас саме у цьому рішенні з'явилася важлива тріщина: Литва не погодилася з виключенням Усманова та Фрідмана, Вільнюс заявив про намір застосувати до них власні національні обмеження, зокрема заборону на в'їзд та замороження активів.
Своєю чергою, Латвія вже запровадила власні національні санкції проти обох олігархів. Рига пояснила це необхідністю не допустити послаблення санкційного тиску на осіб, пов'язаних із російською політичною та економічною системою.
Врешті й Естонія, третя балтійська країна, 24 вересня теж наклала на Фрідмана та Усманова свої національні санкції.
Не синхронізувалася з Брюсселем і Велика Британія: її санкційні обмеження щодо Усманова та Фрідмана залишаються чинними.
Таким чином, формула вийшла парадоксальною: ЄС виключає двох російських мільярдерів зі свого персонального списку, тоді як окремі європейські держави фактично намагаються компенсувати це власними санкціями, а Лондон зберігає свої обмеження.
Для України це водночас і привід для занепокоєння, й нагадування про те, де проходить справжня лінія боротьби.
Проблема не в тому, що завтра Усманов чи Фрідман неодмінно повернуться до активного бізнесу в Європі: після рішення ЄС вони все одно можуть залишатися під іншими обмеженнями, а санкційні режими Великої Британії та окремих держав-членів продовжують діяти.
Але важливий прецедент: РФ отримує можливість говорити, що санкції можна знімати до досягнення миру. Що юридичні процедури, дипломатичний тиск, двосторонні інтереси та переговори можуть поступово розхитувати санкційний фронт. І що навіть найодіозніші представники російської еліти можуть повернутися до європейського простору, не дочекавшись завершення війни на умовах, котрі гарантували б Україні справедливий і тривалий мир.
Тому головний урок цієї історії для України - не у цих двох прізвищах. Він у тому, що санкційний тиск не можна сприймати як щось автоматичне й гарантоване, його потрібно постійно утримувати політично. І якщо РФсправді сідає за стіл переговорів, Москва цілком може спробувати перетворити кожну таку тріщину на аргумент на свою користь.
Саме тому для України важливо, аби можливе послаблення санкцій було не подарунком Росії за сам факт переговорів, а наслідком чітких, перевірюваних і юридично зобов'язуючих кроків Москви до припинення агресії.
Ірина Носальська