29 вересня 2026 року Україна відзначатиме 160-ліття свого найбільшого історика - академіка Михайла Грушевського. Саме Грушевський перший науково обґрунтував висновки про тисячолітню княжу Русь - першу українську державу, створену українським етносом: "Київська держава Володимира Великого була найбільшою українською державою, яку пам'ятає наша історія". Висновки Грушевського стали основою української наукової історіографії, а 1991 року їх узаконено в Акті проголошення незалежності, де чітко сказано про "тисячолітню традицію українського державотворення".
У грудні минулого року Верховна Рада України у "з метою консолідації та формування історичної свідомості Українського народу" навіть ухвалила спеціальну Постанову "Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2026-2027 роках", де окремим рядком зазначено про важливість ювілею Грушевського.
У цьому документі йдеться про проведення на державному рівні урочистих заходів, організацію тематичних виставок, створення теле- та радіопрограм і навіть виготовлення ювілейних монет. Одним словом, Постанова правильна і потрібна.
Але у ній є один суттєвий ґандж. Річ у тім, що в Україні упродовж 35 років незалежності і 13 років війни деякі державні установи не зацікавлені у "формуванні історичної свідомості Українського народу" і тому продовжують боротьбу з вченням Грушевського (нагадаю, що її 1934 року започаткував ще диктатор Сталін). У зв'язку з цим в означену Постанову конче необхідно додати рядок про номінацію "Ударник боротьби з Грушевським", а переможця нагороджувати значком з відповідним написом.
Від початку широкомасштабного вторгнення незаперечними лідерами у борні з вченням Грушевського можна вважати два міністерства - освіти на культури.
Серед заслуг Міністерства освіти - ініціатива щодо скорочення історії українського державотворення на 500 років, схвалення у навчальній освітній програмі улюбленого міфу Путіна про заснування Русі норманами (цю брехню спростували і Грушевський і щонайменше з десяток інших видатних вчених), рекомендація підручників та освітніх матеріалів з псевдонауковою інформацією щодо української ідентичності.
Досягнення Міністерства культури у боротьбі з вченням Грушевського не менш вражаючі - неухильна підтримка в українських музеях путінської версії історії України, фінансування проєктів , що популяризують міфи кремлівської ідеології "русский мир".
Визначення переможця у номінації "Ударник боротьби з Грушевським" між цими серйозними претендентами могло би бути великою морокою. Якби не свіже засідання Шостого апеляційного адміністративного суду, де вирішували долю унікальної історичної пам'ятки - будинку, з балкону якого у січні 1918 року Михайло Грушевський проголосив IV Універсал Української Центральної Ради про незалежність (вул. Софіївська, 20/21).
Нагадаю, що згідно з наказом Міністерство культури часів Януковича (2011), цю історичну кам'яницю було позбавлено статусу пам'ятки через нібито відсутність предмету охорони. Громадська діячка Олена Терещенко на своїй Facebook-сторінці повідомляє, що у вересні 2026 року, напередодні засідання суду, фахівці Київського науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам'яток здійснили огляд та фотофіксацію історичної будівлі і встановили, що вона зберегла свою автентичність та предмет охорони.
Але попри такий фаховий висновок, поновити статус пам'ятки історичному будинку суд відмовив, бо на судовому засіданні (далі без брому не читайте) Міністерство культури "всупереч залізобетонним доказам прокуратури, змогло переконати суд, що унікальний будинок не представляє жодної архітектурної цінності та втратив предмет охорони. Ці "аргументи" (підкріплені матеріалами, наданими забудовником) було соромно навіть слухати! Думаю, це варто дуже добре запам'ятати, особливо коли Мінкультури в черговий раз піаритиметься на "збереженні" історико-культурної спадщини", - пише Олена Терещенко.
Тобто виходить, що зусиллями Міністерства культури, яке держава уповноважила берегти та охороняти об'єкти історії та культури, з історичного лику Києва у розпал війни за ідентичність має зникнути знакова пам'ятка, яку називають "Свідком незалежності". А хіба не те ж саме коїть на окупованих територіях армія московських окупантів, нещадно знищуючи все, що пов'язане з українською історію та ідентичністю?
Одним словом, будинку Грушевського ухвалили смертний вирок - його знесуть. І що далі? Адже він сусідить з тисячолітньою українською святинею - Софією Київською, тобто стоїть на так званій буферній зоні, де з метою охорони всесвітньо відомої пам'ятки ЮНЕСКО заборонено будь-яке будівництво. Але далі, як пише Олена Терещенко, на цьому місці забудовник "Курдонер" планує встромити висотку з чотирирівневим підземним паркінгом та з золотим фальшкуполом.
Чи хто має сумніви, що у 4-рівневому підземному паркінгу навіки поховають історію проголошення Грушевським Універсалу про незалежність, а золотий фальшкупол затьмарить собою бані тисячолітньої Софії з претензією на новий символ "красоти" у серці стародавньої Української столиці?
І це ще не все. чотирирівневий підземний паркінг - це страшна загроза фундаментам дзвіниці, собору і загалом всім будівлям Національного заповідника "Софія Київська". Працівники заповідника з цього приводу дружно мовчать і це не дивує - адже заповідник підпорядковується Міністерству культури... То чи дійсно співробітники "Софії Київської" уболівають за збереження тисячолітньої української святині чи лише за свої непогані зарплати на посадах охоронців пам'ятки?
У зв'язку з цим незаперечним переможцем у номінації "Ударник боротьби з Грушевським" до 160-літнього ювілею Грушевського варто оголосити Міністерство культури України. Урочисте вручення значка з написом доречно зорганізувати біля архітектурних руїн "Свідка Незалежності".
Популярний нині історик Тімоті Снайдер стверджує, що "неможливо займатися сучасною політикою чи сучасною стратегією без знання історії". В Україні це можливо, і допоки так триватиме, операція з денацифікації держави може стати успішною. Але натугою не московських окупантів, а українських "Ударників боротьби з Грушевським".
Ірина Костенко, для "Главкома"