Росія все більше підвищує градус напруги, посилюючи ризик ескалації у Європі. Розвіддані європейських країн свідчать про те, що Москва планує гібридні удари проти держав, які підтримують Україну.
І перші кроки у цьому напрямку вже є, адже росіяни регулярно випробовують на міцність Європу, влаштовуючи різні провокації. Наприклад, 30 липня ракета Х-101 впала у Люблінському воєводстві на території Польщі. А в ніч на 15 вересня у Литві винищувачі НАТО вперше збили дрон , який летів із Білорусі і міг нести вибухівку. В той час щось дивне відбувається і поблизу Естонії – Росія 21 вересня запровадила десятиденну комендантську годину та суворі обмеження у двох прикордонних районах.
На фоні ймовірного загострення 25 серпня відбувся візит глави ЦРУ Джона Реткліффа до Москви. З власних джерел Politico відомо, що очільник американської розвідки застеріг Росію від атак на країни НАТО, наголошуючи на наслідках для агресора.
Востаннє глава ЦРУ відвідував Москву саме напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну – тоді він також спробував відмовити Росію від нападу.
У рамках формату"УП. Коротко" ми проаналізували останні соцопитування в Польщі, Німеччини, Франції, Естонії та інших країн на тему готовності до війни. Які настрої населення та чи братимуть вони до рук зброю, якщо буде загроза вже безпосередньо для їхньої держави – читайте далі у матеріалі. Що відбувається в Європі?
У Європі триває підготовка до абсолютно різних сценаріїв, причому йдеться не лише про армії. Держави посилюють ППО, захищають критичну інфраструктуру, готують цивільні служби та збільшують військову присутність у регіонах.
УНАТО 17 червня 2026 року заявили , що посилюють саме східний фланг Альянсу, зокрема: збільшують військову присутність НАТО; патрулюють повітряний простір членів Альянсу завдяки об'єднаній системі ППО; вдосконалюють захист критичної підводної інфраструктури; збільшують захист держав у галузях кіберпростору і космосу.
Спецслужби ще трьох країн НАТО – Чехії, Латвії та Швеції – також прогнозували посилення провокацій Росією. Вони припускають, що напад на країни Альянсу або ж операції під чужим прапором можуть статися вже найближчими місяцями, а не роками.
Відтак НАТО вперше оприлюднило нові вимоги до цивільної готовності. Держави мають забезпечити роботу енергетики, водопостачання, охорони здоров'я, транспорту та зв'язку у такий спосіб, щоб атаки не змогли зруйнувати галузь. Також Альянс вимагає пропрацьовані плани швидкого ремонту пошкодженої інфраструктури.
"Я знаю, що завжди знайдуться люди, які скажуть вам: о, якби ви тільки сіли за стіл переговорів із Путіним і зробили те й це… Це довгострокова проблема. Це загроза. Ми не можемо бути наївними" , – сказав генсек НАТО Марк Рютте.
Водночас в Альянсі наголошують, що не вважають напад неминучим і сподіваються запобігти йому.
Тим часом Євросоюз готує нову стратегію безпеки, що доповнить статтю 4 НАТО. Вона передбачає, що держава-член Альянсу може вимагати проведення консультацій зі своїми союзниками, якщо над нею нависає загроза.
"Я вважаю, що настав час для власної "статті 4" Європи – або Протоколу безпеки в надзвичайних ситуаціях. У разі його активації однією державою-членом, усі інші збиралися б, щоб координувати європейську відповідь. Щоб стримати подальшу ескалацію та мінімізувати наслідки", – сказала президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
Європейські країни готуються до можливого нападу, посилюючи захист у вразливих сферах: Франція . Президент Еммануель Макрон на фоні загрози вже доручив уряду підготувати план захисту критично важливої інфраструктури від російських атак, зокрема йдеться про чутливі об'єкти оборонної промисловості. Німеччина . Влада наказала обстежити та підготувати лікарні до ймовірних викликів – з'ясовують, чи медична інфраструктура зможе працювати в умовах, якщо доведеться оборонятися. Латвія . Президент Едгарс Рінкевичс знову наголошує на проблемі протиповітряної оборони усієї Європи. Наприкінці червня влада вже заявляла, що посилить східний кордон Латвії додатковими засобами ППО. Литва . Влада посилює захист нової підстанції "Гізай", що розташована поблизу Калінінградської області Росії. Там зведуть спеціальні конструкції, щоб вберегти трансформатори від ударів безпілотниками. Чи готові європейці воювати?
Підготовка Європи до потенційної загрози активно триває, але що про це думає населення країн? Ми переглянули європейські соцопитування як за 2026 рік, так і за минулі роки, аби зрозуміти, чи готові громадяни ставати на захист своєї держави у разі прямого нападу.
Опитування Gallup International , яке проводили у 45 країнах світу, показує негативну тенденцію. У 2014 році 61% опитаних були готовими воювати за свою країну, а через десять років – у 2024 – показник впав до 52%.
Співдиректор програми міжнародної безпеки Центру РазумковаОлексій Мельник у коментарі УП пояснив, що соціологічні дослідження є цінним інструментом, але вони мають ще більшу додаткову вартість, якщо є результат в динаміці. Тобто повторне дослідження через певний час. Саме у випадку з Gallup International видно тенденцію у розрізі 10 років. Їй, за словами соціолога, точно можна довіряти.
Попри те, що кількість людей, які готові воювати стає все меншою – страх Європи перед війною лише зростає. Мельник зазначив, що ці фактори не є взаємопов'язаними.
Пряма мова Мельника: "Є фактор – відчуття війни. Можна це називати страхом, можна усвідомленням реалій, але немає прямого зв'язку між тим, що чим вища загроза і ймовірність війни, тим більше громадян будуть готовими стати на захист своєї країни".
Звісно, позитивна відповідь під час опитування не означає, що людина точно візьме до рук зброю, коли така реальність настане. Дії можуть радикально відрізнятися, наголосили у Центрі Разумкова.
Пряма мова Мельника: "Якщо ми говоримо не просто про військову службу у мирний час, а про приєднання до сил оборони у воєнний час – то це не лише реальна загроза загинути, бути важкопораненим, або попасти в полон. Це ще безліч побутових речей, які людина, яка не проходила військову службу, не знає і не розуміє".
Соціологічне дослідження показує вербальну готовність людини, а вона ні до чого не зобов'язує. Важливим фактором є також вікові категорії. Часто про готовність брати участь у війні заявляють люди, які вже фактично не підлягають мобілізації.
За словами Мельника, навіть географічна відстань до Росії не так сильно впливає на готовність людей до війни. На його думку, важливою є оборонна політика конкретної держави.
Пряма мова Мельника: "Наприклад, Фінляндія. Якщо абсолютна більшість чоловіків і жінок, які відповідали на це питання, реально мають хоча б базову військову підготовку – тоді цифра (готовності населення до війни – УП) значно ближча до того, що можна очікувати в разі, якщо їм доведеться підтвердити свої слова практичними діями".Німеччина У квітні–травні 2026 року Центр військової історії та соціальних наук Бундесверу у Німеччині опитав понад 2200 респондентів щодо готовності захищати країну у разі прямої загрози. Загалом 55% населення підтримує застосування військової сили у разі нападу. Захищати Німеччину зі зброєю в руках готові53% чоловіків і15% жінок . У віковій групі 20–40 років у разі загрози долучаться до війська50% чоловіків і16% жінок. Багато німців зазначали, що готові допомагати країні в інших сферах:49% – у цивільному захисті;44% – у рятувальній або медичній роботі;28% – добровільно перейдуть у сферу, пов'язану з обороною. Для порівняння настроїв, ще у серпні 2025 року цифри були кардинально іншими. Згідно з опитуванням проведеним для телерадіокомпанії RND, лише 16% німців відповідали, що без вагань візьмуть зброю до рук у разі нападу на Німеччину. Водночас 22% заявили, що "ймовірно" це зроблять. В середині вересня Німеччина не змогла набрати добровольців для німецького контингенту, який буде присутній в Литві. Мельник звернув увагу, що йдеться не про цивільних, а про кадрових військових. Пряма мова Мельника: "Тож можна дивитися на ці доволі оптимістичні відповіді громадян загалом, а потім ми маємо один конкретний приклад готовності німців виконувати свої зобов'язання, при чому це не формальні зобовʼязанння. Тому треба бути обережним у висновках".Франція Французька соціологічна компанія ELABE робила схоже опитування у той же період – навесні 2026 року. Результати показують, що серед французів є значно менше тих, хто готовий долучитись до війська у разі прямого нападу. Захищати Францію у лавах військаготові 17% опитаних, понад50% – "точно ні" , а ще28% – "швидше за все, ні" . У віковій категорії18 – 24 роки у разі потреби долучаться до війська29% опитаних . Серед людейвіком 25 – 34 роки відсоток менший –24% . Водночас 61% французів готові до цивільних ролей: порятунок, логістика, підтримка населення. Ще два роки тому, у квітні 2024, результати дослідження Ipsos показали, що 57% опитаних готові взяти у руки зброю для захисту Франції у разі війни. Мельник називає результати опитування у Франції тривожним сигналом. Йдеться саме про те, що потенційно половина населення не готові воювати. Щоб зрозуміти, чому саме французи такі категоричні, треба провести більш детальні дослідження по вікових групах. Та є одна характерна риса для більшості європейських країн – це те, що вони вже давно забули, що таке загальний національний військовий обов'язок. І цей факт може бути ймовірною причиною низької готовності французів до війни. Пряма мова Мельника: "США перейшли на професійну армію у 1970-х роках. Велика Британія ще в середині 1960-х. Після завершення Холодної війни це була загальна тенденція – мала бути невеличка професійна армія. Якщо не брати до уваги Фінляндію, Швецію та країни Балтії, то в інших країнах армія була сама по собі, а суспільство – саме по собі. Люди, які не мали жодного стосунку до армії, знали лише, що є Французький іноземний легіон, його кудись посилають і платять за це гроші".Польща Дослідницький інститут IBRiS проводив опитування серед поляків у серпні 2026 року. Основні результати такі: долучаться до війська після обов'язкового призову – 30, 8%; підуть захищати країну добровільно – 19, 9%; намагатимуться виїхати – 19, 7%; відмовляться воювати навіть після обов'язкового призову – 12%; не визначилися – 17, 6%. Це дослідження було проведено вже після того, як російська ракета Х-101 впала та вибухнула у полі на території Польщі 30 липня 2026 року. Напередодні цих подій відбулось інше дослідження IBRiS , згідно з яким 27% людей були готові воювати, а 23, 2% планували у разі нападу виїжджати з країни. Якщо порівнювати настрої поляків, то видно, що кількість людей, які хочуть брати участь у війні поступово збільшується. Наприклад, у квітні 2025 року лише 10, 7% опитаних заявляли, що пішли б добровольцями до армії. Мельник наголосив, що з готовністю поляків до війни ситуація дещо інша, адже вони краще розуміються в деталях російсько-української війни, ніж ті країни, для яких це принаймні географічно віддалена проблема. Пряма мова Мельника: "Той відсоток, який декларує, що готовий (воювати – УП), для Польщі на сьогоднішній десь доволі реалістичний. Якщо відповідна кількість поляків дійсно реалізує свою вербальну декларацію, то для Польщі це буде більш ніж достатньо" . Сплеск готовності до війни після удару ракетою не означає, що ця тенденція збережеться надалі. Пряма мова Мельника: "Є 20% тих, що готові виїхати. Тим більше, що Польща є членом Євросоюзу, у них безвізовий режим з Великою Британією, із США. Ці поляки цілком впевнені в тому, що хтось за них це зробить (воюватиме – УП), а вони можуть десь пересидіти, перечекати".Естонія На фоні інших країн яскраво вирізняється Естонія. 62% опитаних компанією Kantar Emor готові особисто ставати в оборону країни. Серед них: 69% – це етнічні естонці; 48% – це представники інших національностей. Загалом 81% людей, які взяли участь в дослідженні, підтримують збройний опір Естонії у разі нападу. Орієнтовно такими ж були результати опитування ще у 2024 році , яке проводив естонський дослідницький центр Eesti Uuringukeskus OÜ. Мельник з Центру Разумкова наголосив, що етнічний фактор не можна ігнорувати. Однак він не вважає, що у цьому випадку є прямий зв'язок із високою готовністю населення до захисту країни. Наприклад, багато етнічних українців воюють, але й значна частина – ухилянти або втікачі. Пряма мова Мельник: "Це очевидно відрізняється у кожній державі. Якщо ми подивимося на балтійські країни, то Естонія більш-менш однорідна, якщо порівнювати з Латвією. Є вже є ціле покоління, яке народилося в Латвії і досі не хоче бути її громадянами. Це можуть бути члени сімей чи нащадки радянських військовослужбовців, спецслужбовців. Вони не мають навіть елементарної поваги до країни, у якій перебувають. В будь-якому разі, фактор етнічності треба враховувати. Особливо, якщо йдеться про потенційний конфлікт з Росією. Особливо якщо ми говоримо про балтійські країни".Наскільки готове населення інших країн? У вересні – жовтні 2025 року було проведено міжнародне опитування серед усіх країн НАТО, у якому взяли участь понад 31 тисяча людей. Головне питання звучало так: "Якщо почнеться війна, чи готові ви воювати за свою країну?" . І ось результат. У кожної з цих країн є особисті причини тих чи інших показників. Майже останньою у списку є Словаччина. Мельник вважає, що ситуацію можна пояснити фактом, що історично армія цієї країни не була популярною ніколи. Пряма мова Мельника: "Словаччина спеціалізувалася в основному на небойових завданнях. Це також, мабуть, не просто так – вони робили ставку не на бойові частини, а на логістику та обслуговування". *** Мельник вважає, що для того, аби люди в Європі були готові захищати свої держави – має "щось" відбутись. Люди повинні усвідомити: "У нас проблеми" . "Коли щось стається трагічне (прямий напад, агресія – УП) – ті, хто вчора ще не думав, що треба брати до рук зброю, сьогодні вже вимушені це зробити. Бо ось його будинок і якщо він не піде зупинити банду, яка суне – завтра в нього не буде ні будинку, ні сім'ї, ні Батьківщини" , – підсумував Мельник. Впливає на остаточне рішення також суспільно-політичний процес. Усе стає іншим, коли влада комунікує: мирні часи підійшли до кінця, тепер головне питання для нас – захиститися та вижити. Наразі ж запитання європейцям у рамках дослідження – це всього лиш запитання. Наталя Боднар, Тетяна Кривішин, УП