Сусідів не обирають. З ними або торгують, або мовчать через кордон, і на довгій дистанції третього варіанту не існує.
У Буковелі Україна вперше зібрала за один стіл сімох своїх сусідів по регіону: Польщу, Румунію, Словаччину, Чехію, Австрію, Угорщину і Сербію. Формат назвали C 8, "Карпатська вісімка". Трек Зеленський анонсував ще на початку серпня. Установчий саміт триває три дні, підписано спільну декларацію, приїхало понад 500 представників бізнесу.
Вага цього формату - у списку учасників. За одним столом опинилися країни, які в питанні війни поводяться протилежно. Польща Туска - головний логістичний і політичний тил України. Угорщина після квітневих виборів змінила премʼєра: Орбан програв, Мадяр виграв, і різниця справді є - Мадяр називає Росію агресором і їздив до Києва.
Але зброї Угорщина не дає, "Тиса" голосувала проти позики ЄС на 90 мільярдів євро, а щодо вступу Мадяр хоче референдум. Влітку Будапешт розблокував один переговорний кластер із пʼяти, які сам і заблокував; решта чотири стоять досі. Сербія Вучича санкцій проти Росії не вводила і не введе. Словаччина торгується з Брюсселем щодо санкційних списків.
Отже, за столом сидять ті, хто зброї не дасть, голосу за вступ не гарантує і від російського газу відмовляється в дуже різному темпі. Саме тому вхідний квиток сюди інший.
Україна привезла на саміт не заклики, а каталог: 90 проєктів на 10, 7 мільярда доларів. Дві третини суми - енергетика: розвідка газових родовищ на Полтавщині, третя черга Дністровської ГАЕС, генерація в Бурштині. Далі логістика - нафтопровід Броди-Адамово, пасажирські залізничні маршрути до ЄС, транскордонний термінал. Це речі, під якими сусід може підписатися, не платячи вдома політичної ціни.
Угорському виборцю не треба пояснювати, навіщо його країна бере участь у прокладанні колії. Зеленський формулює це прямо: Карпати мають стати одним із двигунів економічного зростання та експорту енергії. Україна заходить у цю розмову в ролі постачальника потужності, до якого в сусідів є практичний інтерес.
Наскільки все це поки працює, видно зі списку тих, хто приїхав. Туск, Вучич і президент Румунії Дан були особисто. Фіцо скасував візит через хворобу, Словаччину представляв держсекретар МЗС, хоча словацька бізнес-делегація доїхала і сіла в енергетичну панель.
Угорщину, Чехію й Австрію представляли не глави держав і урядів. Для установчого саміту це прийнятний результат, але рівень делегацій, а не текст декларації, показує, скільки формат важить у столицях.
Чого декларація не каже - звідки гроші. Інституції ЄС на саміті присутні, каталог проєктів існує, але 10, 7 мільярда доларів лежать не в Буковелі, і чи має C 8 власний механізм ухвалення рішень, поки невідомо.
Туск сказав там просту річ: карпатська ініціатива може підтримати рух України до ЄС. У цьому й полягає розрахунок. Інституційний шлях у Брюсселі раз у раз впирається в чуже вето, і поки він стоїть, Київ добудовує паралельну колію - буквально.
Кожен спільний термінал, кожна лінія електропередачі й кожен кілометр колії створюють у сусідній країні групу людей, яка заробляє на українській інтеграції. Такі групи тиснуть на власні уряди сильніше за будь-яку декларацію солідарності.
Це повільно і зовсім не героїчно. Але вето знімають інтересами, і C 8 - спроба виростити ці інтереси там, де симпатій до нас більше не стане.