У київському кінотеатрі "Жовтень" відбувся допрем'єрний показ нової життєвої комедії Євгена Таллера "Родичі" - історії про одну родину, бабусин ювілей, майно під Києвом і дуже швидкий перехід від святкового застілля до справжнього сімейного поля бою.
Wave RBC. UA побував на показі й ділиться першими враженнями від стрічки, яка виходить у широкий прокат 17 вересня. Акторський склад, який не втомлює
Перше, що справді працює у "Родичах", - каст.
Назар Задніпровський, Ірина Мак, Віра Кобзар, Олександр Ярема, Анастасія Іванюк, Олена Узлюк та інші актори дуже органічно існують у цій історії.
І що особливо приємно - тут немає відчуття, ніби перед тобою знову той самий набір облич, який переходить з однієї української комедії в іншу.
Кожен персонаж має свій характер, свою манеру говорити, ображатися, хитрувати й боротися за бажане.
А разом вони складаються у ту саму родину, яку, здається, кожен хоча б раз бачив за великим святковим столом.
Хтось маніпулює. Хтось демонстративно мовчить. Хтось пам'ятає старі образи. А хтось просто хоче отримати своє.
І саме через цю впізнаваність фільм дуже швидко перестає здаватися історією про чужих людей.
Як пройшла закрита прем'єра нової української комедії "Родичі" (фото надане пресслужбою фільму) Подекуди фільму просто не було чути
Це, мабуть, найкращий показник того, чи працює комедія.
У деяких сценах репліки акторів буквально губилися через сміх у залі. І це був не той ввічливий сміх, коли глядач розуміє, що "тут мало бути смішно".
Люди справді не могли стримуватися.
Працюють і побутові сварки, і невеликі маніпуляції, і абсолютно абсурдні ситуації, які водночас здаються дивно знайомими.
Гумор тут часто народжується не з окремого жарту, а з поведінки персонажів. З погляду. Паузи. Інтонації. Реакції людини, яка вже зрозуміла, що зараз почнеться чергова сімейна катастрофа.
І саме тому багато моментів не відчуваються натягнутими.
Як пройшла закрита прем'єра нової української комедії "Родичі" (фото надане пресслужбою фільму) Сімейне кіно без зайвого пафосу
Попри всі сварки, боротьбу за майно й інтриги, "Родичі" залишають після себе дуже тепле відчуття.
Фільм не намагається перетворити просту сімейну історію на щось надміру драматичне чи "важливе". І, можливо, саме тому він працює.
Це кіно про людей, які можуть страшенно дратувати одне одного, сваритися через гроші, сперечатися через старі образи, але все одно залишаються родиною.
Історія дуже локальна за своїм гумором і характерами, але водночас універсальна.
Бо родичі, які збираються за одним столом і раптом пригадують усе, що накопичувалося роками, - явище далеко не суто українське.
Саме тому під час перегляду виникає думка: такі українські комедії цілком могли б знаходити свою аудиторію і на великих міжнародних стримінгах на кшталт Netflix.
Не тому, що фільм намагається бути "міжнародним", а навпаки - тому, що він дуже чесно розповідає свою просту й зрозумілу історію. Кіно, після якого просто стає легше
Продюсер і автор ідеї Євген Таллер після показу пояснив, що команда свідомо хотіла зробити фільм, який дозволить глядачам хоча б на півтори години відволіктися від важких новин.
"Створювати кіно в нинішніх умовах - це справді складно. Але ми з командою робили все від себе можливе, аби ці півтори години дали людям змогу трохи відпочити, відключитися від важких новин та просто посміятися. Завдяки гарній акторській грі та роботі усієї знімальної групи у нас вийшла дуже проста, тепла та життєва історія", - сказав зі сцени Євген Таллер.
І, мабуть, саме це після перегляду відчувається найбільше.
Як пройшла закрита прем'єра нової української комедії "Родичі" (фото надане пресслужбою фільму)
"Родичі" не намагаються перевинайти українську комедію чи вразити складними сюжетними конструкціями.
Натомість фільм дає те, що й обіцяє: півтори години живої, теплої, місцями абсурдної сімейної історії, над якою зал сміється разом.
А інколи саме такого кіно і бракує найбільше.
"Родичі" виходять у всеукраїнський прокат 17 вересня.