Збірна України з волейболу провела чудовий груповий етап чемпіонату Європи 2026, першими гарантувавши собі плейоф. Команда Рауля Лосано перемогла Ізраїль, Північну Македонію та Португалію, а також здолала топову Болгарію. І лише найкраща із запасом команда світу – збірна Польщі – зуміла зупинити українську переможну ходу.
Тим не менш, такого результату вистачило, аби з другого місця вийти в 1/8 фіналу, потрапивши у приємну сітку – з поляками зустрітися можна лише у фіналі, з Італією – у півфіналі. І головним героєм усіх поєдинків був зірковий Олег Плотницький – із запасом найкращий гравець команди за набраними очками та за кількістю ейсів.
У розмові з Чемпіоном лідер збірної України оцінив виступ на груповому етапі, розповів про амбітні цілі команди та пояснив, чого не вистачає команді, аби перемагати Польщу. Читайте також : Відео Фото Олег Плотницький – талановитий бунтівник-заколотник, лідер збірної України та один із найкращих волейболістів світу – 4 перемоги у 5 матчах.
Як ви оцінюєте виступ збірної на груповому етапі? – Наскільки я знаю, за всю історію ми ще так не виступали на груповому етапі, тому можна сказати 7 з 10. Скинемо один бал за гру проти Польщі та ще по балу за перші два матчі. Але в загальному, думаю, 7 з 10 це досить гарна оцінка, на яку ми напрацювали на цій груповій стадії.
Тому маємо бути тільки задоволені та з позитивними емоціями. – Що не пішло у грі проти Польщі? – Я думаю, нам просто нема поки чим крити – у них дуже серйозні карти, і в нас немає чим їх перебити. Напевно для якоїсь гарної заруби між нами наразі треба, щоб вони грали принаймні на 60-70% своїх сил, а ми на 100%, причому всі.
Тоді напевне це буде заруба, і я не можу сказати, що Україна би виграла. Недарма вони перші, недарма чемпіони Європи, другі на Олімпіаді. Недарма волейбол в Польщі чи не найпопулярніший спорт. Результат закономірний. Так, ми могли краще зіграти в деяких моментах, але знову ж таки, з цього не треба робити якоїсь біди, трагедії немає.
Могли краще, але поки немає чим крити. Олег Плотницький CEV – Як взагалі їх можна обіграти, коли в них така шикарна подача та крутий прийом? – Обіграти можна, просто для цього, напевно, на іншій стороні майданчика мають стояти гравці такого самого класу. Бачите, у них є рівноцінні заміни майже на кожного гравця.
А ще й не всі у цій збірній зараз є – є декілька травмованих та тих, кого не викликають. Сильні гравці, які просто не потрапляють в цю збірну. Тому нам є куди рости. А щоб перемагати, ми маємо бути з ними на рівні. Поки в нас такого немає. Але навіть та сама третя партія вийшла досить непоганою для нас, і ми можемо занести її у скарбничку.
– В України трохи важкі початки матчів на цьому турнірі: Ізраїль – 1: 5, Болгарія – 1: 3, Португалія – 0: 3, Польща – 1: 8. Чому так виходить? – Проти Португалії, Ізраїлю та Македонії це можна скинути на те, що в нас не вистачає ще зібраності. Це все приходить з досвідом.
Зрозуміло, що в нас є досвідчені гравці, але це має працювати як єдиний механізм. А на початку гри, коли ти знаєш, що об'єктивно сильніший, воно десь тобі в голову заходить і ти не на 100% починаєш цей матч, і за це можеш поплатитися. Але потім наздоганяли. Це і є доказ, що ми сильніші, бо навіть при тих початках наздоганяли їх та потім вигравали партії.
Щодо Болгарії, там майже кожен виходить і подає гарну подачу. Є гарний блок, є захист, хоч і дуже молода команда. Зараз вони на хорошому ходу, плюс трибуни їхні забиті, фанати вболівають, женуть гравців. Такий початок можна навіть списати на наш нервовий старт, але знову ж таки, дуже швидко віднайшли свою гру та потім грали так, як вміємо.
loadScript("// function (){}); – В 1/8 фіналу ми зіграємо проти Румунії. Як вам цей суперник? – Я думаю, що у плейоф вже не дуже важливо, хто суперник. Тому що там з однієї гри все складається, і шанси виправити ситуацію мінімальні – можливостей дуже мало буває по ходу гри.
Якщо розбирати суперників, можна їх розкидувати на дві колонки: зручні та незручні для України. Я чесно скажу, не бачив ще жодної їхньої гри зараз, можливо хіба хайлайти. Але за цим не можна робити висновки. Самих гравців знаю звісно ж, але поки нічого не можу сказати про те, як працює їхній командний механізм.
Але, як мінімум перша гра плейоф буде залежати від того, як ми будемо грати, бо зустрічаються близькі команди, 2-гі та 3-ті місця групи. – Мені здалося, що Україна потрапила у найважчу групу. У вас не було такого відчуття? – Та ні, мені здається, що всі групи більш менш рівні.
Є група C з Данією, Нідерландами, Бельгією, де в них взагалі закрутка дуже сильна. Там всі рівні команди, і багато в них заруб. А наша – нормальна група, як і має бути. Дві топові команди та ми. – Перед турніром, ви ж, мабуть, ставили перед собою якісь цілі. Тож який результат ви вважатимете вже успіхом на цьому Євро?
– Ого (сміється – прим.). Є дві відповіді. Нормальним результатом я буду вважати потрапляння у топ-8. Значить ми зможемо підтвердити свій статус, і це непогано буде для нашого рейтингу, за який ми зараз теж боремося та не хочемо збавляти оберти й сильно відпускати або давати комусь наздоганяти нас.
А капітан сказав, що ми їдемо за медалями, це друга відповідь. А хто буде сперечатися з капітаном? (сміється – прим.) Читайте також : Відео Фото Юрій Семенюк: працював консультантом у гіпермаркеті, прийшов у волейбол у 20 років і став зіркою збірної України – У тієї ж Польщі постійні ротації та основні гравці багато відпочивають.
Україна ж грає весь час основою. Чи не втомлюєтеся ви? – Якщо чесно, мені здається цей груповий етап пройшов більш менш на одному диханні. Коли ми дізналися наш календар, то були питання, чи зможемо та витримаємо. Бо було три матчі поспіль, вихідний, дві гри.
Але здається всі пройшли його досить гарно. Була мікротравма у Янчука, але все добре. Трохи далося взнаки те, що ми приїхали з Естонії, де було +13 градусів, а тут +25-28. Десь трохи позабивало у всіх ніс, горло. Ну таке. Все одно трохи б'є по фізичній складовій, але в загальному пройшли на одному диханні.
Я взагалі не можу сказати, що якось сильно втомлювався. Після Болгарії напевне було більше виснаження, але не фізичного, а морального. Бо було багато тиску з трибун, вони гарно теж тиснули на нас і подачами, і загалом по ходу гри. Тому більшість сил забрала концентрація.
Коли такі матчі закінчуються – видихаєш і даєш мозку сигнал, що все скінчилося. Тоді дуже швидко тіло починає розслаблятися і приходить втома. Буквально з майданчика дійшов до роздягальні, сів, і вже здається, що цілу ніч грав. Але досить швидко відновлюєшся після того.
Та нормально, ми ж готуємося. Легко нікому нема, всі плюс-мінус в рівних умовах. Тільки те, що в нас немає ротації, так. Але сподіваюся, ми над цим працюватимемо та будуть підтягуватися молоді гравці. – На цьому Євро у нас є молодий Тонконог, у Лізі націй трохи пограв Бойко.
Що ви думаєте про наше нове покоління волейболістів? – Вони молодці. Це добре, що вони є, народилися та пішли в волейбол. Це вже дуже добре. З мінусів, вони не дуже впевнені не там де треба. Зрозуміло, що це інше покоління, і в них вже все по-іншому. Навіть у мене є двоє дітей, я розумію, як це все працює.
Тому хотілося б їм передати більше розуміння, де потрібно, а де не потрібно вставляти своїх 5 копійок. Бо деколи ти маєш просто вийти та сказати, а деколи можна відпустити та йти собі далі. Мені здається, вони б так швидше виросли. Але всьому свій час. Максим Тонконог і Олег Плотницький Volleyball World Я радий, що у нас є ці молоді гравці, вони будуть прогресувати, підписані в гарних клубах, гратимуть у гарних чемпіонатах.
Тому 100%, що наступного року ми побачимо їх уже на зовсім іншому рівні. Це не може не радувати, бо в нас вікова збірна. Рауль з ними працює, і це теж плюс. Дуже багато часу їм приділяє, аби допомогти виправити та покращити якісь технічні моменти, щоб вони ставали кращими.
Супер, що вони є, і я надіюся, що наступного року їх ще більше залучатимуть до нас. Деякі хлопці є, які вже на гарному рівні з нами тренуються та показують свій клас, але все впирається у фінанси. Якщо збірна Польщі може викликати 30 людей, плюс ми нарахували 14 людей стафу, то в нас таких фінансових можливостей поки немає.
В них і 15-й гравець приїхав на випадок, якщо хтось травмується. У нашої країни нема можливості взяти 15-го гравця. Можливо і є, але поки ми так не робимо. Це теж важливо, аби їх викликали на збори. Плюс ми завжди знаходимося десь за кордоном, у нас немає бази, як у Польщі, Словенії, Німеччині, Італії чи Болгарії, де ми зараз.
Тут всюди плакати, реклами, банери з волейболістами. Я сподіваюся, що час прийде. Головне, аби ми перемогли у війні, тоді дай Бог, крок за кроком все стане на свої місця і ми будемо теж на тому рівні. Бо є з ким – є гравці, які бажають того, але поки так. – Як вам працювати з Раулем Лосано?
В чому його сильні сторони? – Та нормально працювати. Я за свою кар'єру мав достатньо різних тренерів, тому швидко адаптуюся та можу знайти спільну мову. Загалом можу знайти спільну мову з будь-ким. Загалом нормально працюємо. Вони аналізують завжди все. Можливо в когось трохи краще, але думаю ми на рівні вище середнього в цьому плані.
І знову ж таки, щодо можливостей, які є в тренера. Поки ми, порівняно з іншими командами, що вище нас в рейтингу, в різних положеннях та ситуаціях. Тому він намагається витискати максимум з того, що є, і мені здається досить непогано виходить. В чому його сильні сторони?
Думаю, найсильніша – він нам постійно нагадує про те, що ми можемо бути вище в топі, ніж зараз є, якщо гратимемо так, як вміємо. Він це показує, розказує. І це факт, а не його вигадані історії, казки. Так і є, але для того, аби ми завжди були на цьому рівні нам необхідно, щоб ніхто не травмувався.
Бо збірні, що вище нас, можуть замінити гравців, і команда сильно не просяде. В нас такого моменту немає. Хтось один випав – вже не такий тренувальний процес. А якщо випаде два – це вже маленька трагедія. В цьому плані нам важче. Читайте також : Відео Фото Хто такий Рауль Лосано?
Створив найсильнішу збірну України, побудував еру Польщі – У 2024-му збірна України з футзалу виграла першу в історії "бронзу", після чого усі відмічали ріст популярності виду спорту. Чи відчуваєте ви зростання цікавості у людей до волейболу? – За футзал точно правда, вони взагалі красунчики.
Навіть я почав цікавитися трішечки футзалом. Не так багато, але інколи дивлюся, і прям прикольно, мені подобається. Хоча загалом не подобається мені стежити за іншими видами спорту, навіть не сильно стежу за волейболом. А щодо нашої популярності, 100% піднялася.
Мені здається, це почалося не цього року. Вона просто росла ще, напевне, з 2022-го, коли ми посіли 7 місце на чемпіонаті світу, і потім непогано завжди виступали. Зараз вона ще більшою стала, зараз ми дійшли до того рівня, коли хтось дає інтерв'ю, і поки доїде до готелю воно вже розійшлося по соцмережах, історіях, акаунтах інших людей або спортивних пабліків.
Це круто, це супер. Значить рухаємося у правильному напрямку, показуємо результат, це цікавить людей. Я сподіваюся, що це буде цікавити більше ще й дітей які потім підуть у волейбол. І в нас буде молодь, яка зможе в найближчому майбутньому нас вже замінити. Тільки через те, що побачили, як Тупчій, чи Семенюк, чи ще хтось забиває, показує свої емоції.
Хоча варто додати, що люди знають нас, але не всі знають історії гравців. Якщо ми беремо футбол, ми всі знаємо, звідки Ярмоленко, Зінченко, де вони починали, що робили, коли почали займатися. Якби показали цю інформацію, то було б ще краще, і популярність би ще більше виросла.
Але всьому свій час, і я сподіваюся, що ми доживемо й до того та побачимо ще й такі інтерв'ю. І люди вже знатимуть, хто є хто та звідки виліз.