Фахівці реабілітаційного центру «Фортеця життя» днями завітали до учнів Легедзинської гімназії на Тальнівщині, що на Черкащині. Психологиня Таміла Янкова та її колега Ярослав Давиденко провели для школярів заняття, яке допомагає дітям переживати тривогу війни. Про цей теплий день розповіла соціальна педагогиня закладу Оксана Сокальська, пише «Вісті Черкащини».
Усе почалося ще на початку вересня, коли вчителі зустріли Тамілу Янкову на зібранні істориків громади. Там вона пояснила дорослим, як правильно спілкуватися з воїнами, які повертаються з фронту або приїздять у короткі відпустки. «Ті поради були настільки глибокими й життєвими, що ми з колегами одразу загорілися думкою: такі зустрічі конче потрібні й нашим дітям», — згадує Оксана Сокальська.
Зустріч зі школярами одразу випробувала всіх на стійкість: у місті залунала повітряна тривога, тож понад годину розмова тривала в укритті. Дітям роздали паперові пелюстки, на яких вони писали слова вдячності й підтримки воїнам, а потім зібрали їх у спільну квітку пам'яті. Вона стала символом скорботного 29 серпня і тепер житиме у стінах школи як оберіг єдності.
У гімназії схожі практики вже прижилися: учні вирізають паперових ангеликів, вписують туди імена полеглих земляків і крок за кроком створюють власну Книгу пам'яті. Педагоги бачать, як через такі делікатні речі діти випускають назовні затаєні емоції та вчаться розділяти спільний біль. Як заспокоїтися, коли серце калатає
Окремою темою стали прості вправи на глибоке дихання, які допомагають при нападі паніки. Психологиня показала дітям, як повільно й глибоко вдихати-видихати, коли тривога бере гору, а серце починає калатати. Малеча й старшокласники затихли, зосереджено дослухаючись до підказок фахівчині.
Не менш важливою стала розмова про те, як говорити з військовими — і на вулиці, і в колі родини. Для багатьох дітей це болить щодня: у когось батько зараз на передовій, в інших рідні щойно повернулися з полону. Найцінніша порада від Таміли Янкової звучить просто: іноді не треба шукати гучних слів — достатньо побути поруч і розділити тишу. Що робити, якщо вдома чекають на повернення воїна Не змушуйте себе вигадувати «правильні» слова — часто найкраще просто мовчки побути поруч. Дайте рідній людині час: не вимагайте відразу розповідати про пережите. Коли дитині страшно під час тривоги, допоможіть їй зосередитися на повільному глибокому диханні. Створіть спільний домашній ритуал пам'яті чи підтримки — це допомагає дітям висловити емоції без примусу.
«Фортеця життя» — це місце, куди приїздять відновити сили воїни, їхні рідні та волонтери, які щоденно випалюють себе роботою. Там гостей зустрічають тиша, турбота, масажні крісла, затишна зелена територія і живий куточок із тваринами, де відступає будь-який стрес. У гімназії тепер мріють знайти автобус, аби діти на власні очі побачили цей центр.
Поки штатного психолога в Легедзинській гімназії немає, там рятуються камерністю: школа невелика, тож радощі й клопоти тут звикли ділити гуртом, наче в одній великій родині. Саме такий підхід, переконані педагоги, і допомагає дітям відчувати постійне плече поруч — навіть без окремого фахівця в штаті.
Раніше портал Знай повідомляв, діти постійно сваряться між собою: 10 порад психолога, щоб зменшити суперництво .
Також наш портал інформував, 28 точок Wi-Fi у шкільних укриттях Дніпра: діти продовжать навчання під час тривог .