Народна артистка України Лариса Руснак нещодавно пережила втрату мами, якій було 83 роки. Вона поділилася, що смерть близької людини вплинула на її сприйняття життя та змусила по-новому подивитися на їхні стосунки.
Про це вона розповіла в інтерв'ю Wave RBC. UA. Що Лариса Руснак розповіла про втрату мами
За словами акторки, останній місяць життя мами припав на період, коли вона працювала над виставою "Одіссея".
"Я відпрошувалась із репетицій на кілька днів, бо мамі в Одесі ставало гірше й треба було допомогти братові", - пригадала вона.
Втрата рідної людини сильно вплинула на її сприйняття життя.
"Дуже сильно. Сталася переоцінка, трансформація в ставленні до неї", - розповіла акторка.
Акторка зізналася, що в момент відходу мами відчувала страх і небезпеку. Проте згодом її стан змінився.
"У момент її відходу я відчувала страх і небезпеку, але все змінилося, коли я три дні й три ночі простояла на колінах біля мами, поки вона відходила. Я відходила лише в туалет чи щось поїсти", - сказала Руснак.
Їй стало легше після того, як до мами запросили священника. В останні моменти життя вона тримала її за руку і намагалася заспокоїти.
"Мамочко, не бійся, я поруч, тримаю тебе за руку. Все нормально, ти не сама, і там теж будеш не сама, там на тебе чекають", - пригадала вона свої слова.
Вона додала, що не знає, звідки саме вони взялися, але сподівається, що мамі зараз добре. Якою Лариса Руснак запам'ятала маму
Акторка також розповіла, які риси успадкувала від матері. Мама була дуже енергійною людиною і завжди прагнула працювати та чогось досягати.
"Відчуваю в собі мамину впертість: установку, що працювати треба завжди, не можна сидіти без діла, навіть у чистій квартирі я починаю щось прибирати", - розповіла Руснак.
Вона зазначила, що саме від мами їй передалися енергія та наполегливість.
"Її енергія, бажання досягати того, чого хочеш, - "бачу ціль, не бачу перепон" - це від мами. Я дуже їй вдячна за все, що вона мені дала", - поділилася акторка.
Руснак також наголосила, що в періоди втрат і складних життєвих обставин важливо не замикатися в собі, а говорити про власні почуття.
"Так, це нам дуже потрібно: не ховати, а говорити в той момент, коли відчуваєш", - сказала вона.
На її думку, життя може змінитися дуже швидко, тому людина не завжди здатна контролювати обставини.
"Це як травинка, що проростає крізь асфальт: вона не думає, що зверху асфальт і не проб'ється. Вона просто б'ється", - підсумувала Лариса.