Після смерті людини її боргові зобов’язання не завжди припиняються. У визначених законом випадках вони переходять до спадкоємців, однак відповідати за борги померлого вони мають лише в межах вартості майна, яке отримали у спадщину.
Про це у коментарі РБК-Україна розповів юристЄвген Буліменко . Коли спадкоємці відповідають за борги
За загальним правилом, визначеним статтею 1282 Цивільного кодексу України, спадкоємці успадковують борги спадкодавця в межах вартості успадкованого майна.
Тобто якщо людина отримала у спадщину майно вартістю 500 тис. гривень, її відповідальність за борги померлого не може перевищувати цю суму.
Якщо спадкоємців декілька, кожен із них має задовольнити вимоги кредитора особисто - у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Водночас не всі зобов’язання можна успадкувати. Зокрема, не переходять до спадкоємців особисті зобов’язання, нерозривно пов’язані з особою боржника. Наприклад, аліменти. Це передбачено статтею 608 Цивільного кодексу України.
Йдеться про поточні та майбутні зобов’язання щодо сплати аліментів, які припиняються з моменту смерті платника аліментів. Разом з тим,борг по аліментах, який був наявним на час відкриття спадщини , входить до її складу та успадковується.
Читайте також: Спадщина без шлюбу: чи можна отримати майно співмешканця Коли потрібно повідомити кредитора
Спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора померлого про відкриття спадщини, якщо їм відомо про борги спадкодавця та/або якщо вони успадковують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Водночас кредитор має визначений законом строк для пред’явлення вимог до спадкоємця, який прийняв спадщину.
За словами Буліменка, кредитор може звернутися з вимогами не пізніше шести місяців із дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна - незалежно від того, настав строк виконання вимоги чи ні.
Читайте також про те, кому дістанеться майно, якщо від нього відмовився спадкаємець: пояснення Мін'юсту.
Раніше ми писали про те, що успадування майна відбувається за двома принципами: заповітом або законом. При оформленні заповіту людина може сама вибирати спадкоємців, однак якщо за життя вона цього не зробила, то закон визначає порядок успадкування згідно з родинними чергами.

