Енергетичне перемир’я раптом стало однією з центральних тем американсько-російсько-українських контактів. Вперше про це заявив президент США Дональд Трамп, повідомивши, що Україна та Росія буцімто погодилися на енергетичне перемир'я. При цьому нічого такого укладено не було. Звідки ж виникла ця ідея? "Є купа інсайтів, їх публікує зараз американська преса і джерела близькі до Білого дому про те, що Росія і Сполучені Штати ведуть такі розмови про перемир'я. Причому оця фраза, з якою тепер носиться як дурник із писаною торбою Дональд Трамп, що мовляв це через українські удари дорожчають ціни в світі на бензин і дизпаливо - це підкинув Наришкін (Сергій Наришкін, директор СЗР РФ - ред.), і не йому, а Редкліффу (Джон Редкліфф, директор ЦРУ - ред.) під час розмови. І тепер Трамп за неї схопився" , - зауважила журналістка та політична психологиня Лариса Волошина у свіжому інтерв’ю Ірині Узловій.
За її словами, "є чутки про те, що Росія пропонує Білому дому геніальний план, суть якого полягає у тому, що "ми взаємно не б'ємо по НПЗ і нафтосховищах один одного". "Ну я нагадую, що в України немає НПЗ" , - підкреслює експертка.
Натомість прессекретар Путіна Дмитро Пєсков прокоментував це так: "Ми бачили публікацію президента Трампа щодо енергетичного перемир’я. Ми загалом, безумовно, вважаємо це дуже хорошою ідеєю, хорошою ініціативою" .
За його словами, головна проблема для світового паливного ринку пов’язана з вивезенням нафтопродуктів. Тому, на думку Кремля, необхідно забезпечити безпечне торговельне судноплавство для російських танкерів, що перевозять нафту та нафтопродукти.
При цьому президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю CBS констатує, що домовленості про енергетичне перемир'я з Росією наразі немає, водночас Україна готова до такого кроку, якщо держава-агресор припинить бити по українській енергетиці. "Коли тут були Стів Віткофф і Джаред Кушнер, вони запропонували подумати про НПЗ та іншу енергетику. Я сказав їм, що ми готові до енергетичного перемир'я, але потрібно розуміти, що це означає для України. Для Путіна енергетика - це продаж нафти і газу. Для нас енергетика - це електропостачання і газ для наших людей. Мій меседж був такий: якщо росіяни готові до енергетичного перемир'я, це означає жодних ударів по енергетиці жодним видом зброї…" , - наголосив він.
Водночас важливо відокремити політичні заяви від домовленості, яка справді працює на практиці.
Україна не вперше говорить про необхідність припинення ударів по критичній інфраструктурі. Офіційна позиція Києва полягає в тому, що енергетика, продовольчі маршрути та критична інфраструктура мають бути частиною переговорів про припинення ударів.
Тож Зеленський прямо заявив: якщо американські партнери зможуть забезпечити реальну готовність Росії припинити війну, Україна готова здійснювати власні деескалаційні кроки.
Ще раніше, у травні 2025 року, Київ публічно погоджувався на 30-денне повне й безумовне припинення вогню та закликав РФ зробити те саме. Тобто сама логіка взаємної паузи для України не є новою.
Тепер принципова проблема полягає у визначенні того, що саме вважати енергетичним об’єктом. Якщо під заборону потрапляють лише електростанції, підстанції чи нафтобази, але водночас дозволяється бити по об’єктах, котрі забезпечують роботу оборонної промисловості, така пауза перетворюється на дуже асиметричну конструкцію. Адже практично будь-яка велика енергетична система працює не лише на побутових споживачів. Вона живить залізницю, зв’язок, промисловість, ремонтні підприємства, склади, військові заводи та цивільну інфраструктуру одночасно.
Саме тому формула "не бити по енергетиці, але можна бити по енергетичних об’єктах, що живлять ВПК" потенційно залишає величезну сіру зону. Це не просто юридична деталь, це питання перевірки домовленості.
Й українська сторона вже демонструє, що розглядає захист енергетики та критичної інфраструктури як окремий напрям оборони: 15 вересня президент повідомив про рішення посилити захист критичної інфраструктури, логістики, залізниці, автозаправних мереж та визначених критично важливих підприємств.
Тому поспішати з формулюванням "ми погодилися на перемир’я" Києву немає сенсу. Спочатку мають бути прописані правила: перелік об’єктів, термін дії, механізм моніторингу, порядок фіксації порушень і наслідки для сторони, яка домовленість порушила.
І головним тут є принцип взаємності: якщо Росія вимагає від України припинити удари по своїх енергетичних об’єктах, Москва має прийняти дзеркальні обмеження. Інакше йдеться не про перемир’я, а про обмеження українських можливостей без аналогічного обмеження російських.Ціна паузи
Саме тут енергетична домовленість може перетворитися з дипломатичного жесту на предмет торгу.
Україна не обов’язково має відмовлятися від самої ідеї паузи. Навпаки, її можна прив’язати до конкретного пакета зустрічних кроків.
Перший пункт - ППО та захист енергетики: якщо Вашингтон хоче, щоб Україна припинила удари по російських енергетичних об’єктах, логічним зустрічним кроком може бути посилення захисту української енергосистеми. Це можуть бути додаткові системи протиповітряної оборони, ракети, засоби радіоелектронної боротьби, обладнання для швидкого відновлення генерації та мереж.
Це не абстрактна потреба: так, 10 вересня Україна та Канада оголосили про пакет підтримки, який, зокрема, передбачає кошти на ракети для Patriot, боєприпаси для F-16, спільне виробництво дронів та енергетику.
Другий пункт - чіткий механізм покарання за порушення. Якщо Росія завдає удару по забороненому об’єкту, домовленість не повинна просто "зависати" уповітрі. Має існувати заздалегідь погоджена процедура: фіксація порушення, міжнародна верифікація та автоматичне повернення до попереднього режиму або застосування погоджених заходів.
Третій - паралельна робота над ширшим припиненням вогню, енергетична пауза не повинна ставати заміною мирного процесу. Для України вона має сенс лише як елемент послідовності: енергетика - критична інфраструктура - морські маршрути - ширше припинення вогню - переговори про гарантії безпеки.
Саме таку логіку Київ публічно декларував: енергетика, продовольчі маршрути та критична інфраструктура мають бути частиною ширшої дискусії про припинення ударів.
Четвертий пункт - час: якщо Москва справді зацікавлена у домовленості, кілька додаткових днів переговорів не повинні бути проблемою. Навпаки, цей час потрібен для того, аби перетворити політичну заяву на документ із конкретними правилами.
Тому для Києва ключове питання звучить не "чи погоджуватися на енергетичне перемир’я?", а "якою має бути ціна російської згоди і як зробити так, щоб Росія не могла використати паузу односторонньо?"
Якщо Вашингтон прагне швидкого дипломатичного результату, Україна може використати цей інтерес для конкретизації власних вимог: більше ППО, більше боєприпасів, більше засобів захисту енергетики, чіткі гарантії контролю та автоматичні наслідки за порушення.
А якщо Москва справді готова до взаємної паузи, найкращим тестом буде простий принцип: однакові правила для обох сторін і однакові наслідки за їх порушення.
Саме це відрізняє реальне перемир’я від красивої політичної заяви.
Ірина Носальська