Майже кожна людина не пам'ятає, як її вперше взяли на руки, як вона зробила перший крок або сказала перше слово. Це явище отримало назву «дитяча амнезія», і вчені десятиліттями намагаються зрозуміти, чому наші найперші спогади починаються лише з певного віку. Що таке дитяча амнезія
Дитячою амнезією називають відсутність спогадів про події, що сталися до 3–4 років. Першим на цей феномен звернув увагу психолог Зигмунд Фрейд ще в 1905 році, описуючи забудькуватість своїх пацієнтів. Систематично ж це питання почали вивчати лише в середині XX століття, коли психологи стали цілеспрямовано досліджувати пам'ять дітей.
Більшість дорослих, намагаючись згадати своє раннє дитинство, бачать лише окремі фрагменти, які не вдається скласти в цілісну картину. Як розповідає видання KURAZH, причина криється в особливостях розвитку мозку малюка, а не в тому, що події «просто забули». Незрілий гіпокамп — головна причина
Гіпокамп — це ділянка мозку, яка відповідає за формування та закріплення довготривалних спогадів. У перші місяці та роки життя він ще не досяг повної зрілості, тому малюк фізично не здатний зберігати пережите на тривалий термін. Компанію йому складає префронтальна кора, яка керує основними когнітивними функціями і теж залишається недорозвиненою.
Щоб оцінити масштаб змін, ось конкретні цифри: до одного року мозок дитини важить близько 60% від ваги мозку дорослої людини, а до трьох років — уже близько 80%. Таке бурхливе зростання супроводжується активним утворенням нових нейронних зв'язків, і через цю перебудову вже сформовані спогади стають нестійкими та з часом стираються. Мовлення як ключ до пам'яті
Другий важливий фактор — розвиток мови. Немовля, яке ще не володіє словами, не може структурувати свої відчуття й переживання, а отже, і закріпити їх у пам'яті. Коли ж дитина починає говорити, вона вчиться пов'язувати нові слова з конкретними подіями, і це допомагає формувати тривалі та структуровані спогади.
Дослідження показують, що малюки, які активно вчаться розмовляти, водночас швидше розвивають свою пам'ять. Спогади формуються не лише на основі емоцій, а і завдяки когнітивному розвитку, тому перші роки життя «губляться» саме через брак мови, а не через недостатню увагу дорослих. Чому емоційні події ми все ж пам'ятаємо
Емоційно насичені події справді глибше закріплюються в пам'яті. За це відповідає мигдалеподібне тіло, яке активується під час сильних переживань і посилює здатність запам'ятовувати факти та події. Медичні дослідження пояснюють це вивільненням гормонів стресу — наприклад, адреналіну, який підвищує активність нейронів у зонах пам'яті.
Класичний приклад — спогади дорослих про 11 вересня 2001 року: у опитуванні 2003 року учасники згадували події дуже детально, набагато яскравіше, ніж щоденні справи. Однак у ранньому дитинстві, коли емоційна свідомість ще не повністю сформована, навіть яскраві моменти часто не залишають структурованих спогадів. Що вдалося з'ясувати сучасній науці
Новітні дослідження за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ) підтвердили: мозок немовляти має структури, які ще не готові до ефективного зберігання спогадів. Зокрема, робота вчених з Університету Каліфорнії показала, що діти до трьох років здатні закріплювати окремі події, але ці спогади потім втрачаються з віком.
Тож відсутність дитячих спогадів — це не прогалина чи проблема пам'яті, а закономірний етап розвитку головного мозку. І сам факт, що батьки пам'ятають перші роки малюка краще, ніж він сам, пояснюється не браком уваги, а тим, що гіпокамп і мовлення дитини просто ще не завершили свого становлення.
Раніше портал Знай повідомляв, діти постійно сваряться між собою: 10 порад психолога, щоб зменшити суперництво .
Також наш портал інформував, 28 точок Wi-Fi у шкільних укриттях Дніпра: діти продовжать навчання під час тривог .
Більше деталей читай у матеріалі: ротавірус у ліцеї: діти масово захворіли, батьки звинувачують шкільне харчування .